Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва не є дискреційними повноваженнями Держархбудінспекції.
Позивач просила адміністративний суд зобов’язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України звернутися до суду з позовом про зобов’язання громадянки провести перебудову самочинно збудованого нею на присадибній земельній ділянці автомобільного гаража.
Спір виник через те, що на звернення громадянки в порядку статей 1, 5 Закону України «Про звернення громадян» щодо подання Держархбудінспекцією позову про зобов’язання провести перебудову самочинно збудованого автомобільного гаража, відповідач повідомив заявницю про її право самостійно звернутися до суду за захистом свої прав, якщо вона вважає, що такі порушено.
Позивач вважала бездіяльність відповідача протиправною, у зв’язку з чим і звернулась до суду. Адміністративні суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позовних вимог.
Суди виходили з того, що у відповідності до вимог пункту 6 підпункту 13 «Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 встановлено, що Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів. А дане повноваження Державної архітектурно-будівельної інспекції України є правом суб’єкту владних повноважень.
Суди дійшли висновку, що повноваження ДАБІ щодо звернення до суду з позовною заявою до особи, яка здійснила самочинне будівництво з метою усунення допущених порушень законодавства у сфері містобудування є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій та позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З такими висновками не погодився КАС ВС. Суд касаційної інстанції зазначив, що позивач має право захищати свої права як в судовому, так і позасудовому порядку. В даному випадку для захисту своїх порушених інтересів позивач обрала позасудовий порядок, що передбачено ч. 2-3 ст. 17 ЦК України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
ВС зауважив, що позасудовий порядок захисту порушених прав та законних інтересів може бути ефективним, якщо відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування діють добросовісно, належно та відповідно до закону.
Положення ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред’явлення позову про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсації витрат, пов’язаних з таким знесенням.
А пред’явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об’єкта;
2) визначення такого об’єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
ВС роз’яснив, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов’язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.
А звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб’єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Щодо посилання судів попередніх інстанцій на Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, де зазначено, що Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, ВС роз’яснив, що таке повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю є загальним елементом правосуб’єктності інспекції як юридичної особи, і не стосується способу реагування на виявлення самочинного будівництва.
Суд звернув увагу, що звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції, тому суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред’явлення позову про знесення самочинно збудованого об’єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне) (постанова від 22.08.2018 у справі №807/62/16).