Звернення до державних органів щодо перевірки незаконної діяльності підприємства не є поширенням недостовірної інформації.

Підприємство звернулося до суду з позовом до особи про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що протягом останніх років особа постійно надсилає до різних установ, організацій, державних органів та  органів місцевого самоврядування листи і заяви з недостовірною інформацією, про те, що підприємство  здійснює незаконну діяльність та забруднює навколишнє середовище, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача. В результаті здійснених різними інстанціями перевірок в діяльності підприємства порушень щодо забруднення навколишнього середовища виявлено не було.
Суди встановили, що особа зверталась до прокуратури, ГУ МВС України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Адміністрації Президента України, РДА області, сільської ради. За результатами проведених перевірок позивача інформація про незаконну діяльність підприємства та забруднення ним навколишнього середовища не підтвердилась.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення про часткове задоволення позову. Суди визнали інформацію про незаконну діяльність підприємства, яку розповсюджує відповідач, недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, зобов’язали відповідача припинити дії з розповсюдження недостовірної інформації та стягнули на відшкодування моральної шкоди 1 500  грн.

Суди виходили з того, що особа тривалий час, протягом двох років, умисно поширювала недостовірну інформацію щодо підприємства, яка принижує його ділову репутацію, повідомляла її досить широкому колу осіб, що призвело до значних зусиль і тривалого строку відновлення позивачем своєї ділової репутації.

ВС скасував такі рішення судів та у позові відмовив.

Суд зазначив, що згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

ВС роз’яснив, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таке роз’яснення висловлено і Верховним Судом України у абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

ВС дійшов висновку, що особа надсилала листи та заяви до різних установ, організацій, державних органів і місцевих органів самоврядування, перш за все, з метою перевірки компетентними органами незаконної, на її думку, діяльності підприємства та забруднення  навколишнього середовища.

А часткове задоволення позову про визнання інформації недостовірною, зобов’язання припинити дії з розповсюдження недостовірної інформації, стягнення компенсації моральної шкоди за подання до різних установ листів та заяв є порушенням статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 40 Конституції України (постанова від 15.08.2018 у справі № 207/1161/17).