Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу неможливо встановити, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал.

Якщо пошук особи, що поширила недостовірну інформацію у друкованих ЗМІ, радіо та телебаченні не завдає особливого клопоту, то у мережі Інтернет знайти автора повідомлення у вигляді публікації чи то коментаря стає вкрай важко. Адже , багато інтернет-користувачів залишають свої тексти у різних форумах чи сайтах анонімно.

Саме цих питань стосується судова справа ВГСУ № 914/4612/14, 18.10.17 , що пропонується увазі читачів. Її предметом стали вимоги фізичної особи – підприємця (позивач) про визнання інформації, опублікованої на трьох веб-сайтах мережі Інтернет, неправдивою, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, та зобов’язання іншої фізичної особи – підприємця (відповідач) спростувати недостовірну інформацію викладену на вказаних веб-сайтах та стягнення 50 000,00 грн моральної шкоди і 294 970,72 грн упущеної вигоди.

Судами було встановлено, що позивач є власником торгової марки, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг. За твердженням позивача зазначену вище інформацію розміщено від імені підприємства, що належить відповідачу, і вона була доведена невизначеному колу осіб, оскільки поширена в загальнодоступній мережі Інтернет.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодились також і апеляційний та касаційний суди, виходив з того, що позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували розміщення саме відповідачем інформації на трьох Інтернет – сайтах у травні 2012р. Не отримано таких доказів і за результатами проведення судових експертиз та задоволення клопотань позивача про витребування доказів. Позивачем також не подавалися клопотання про заміну чи залучення до участі у справі іншого відповідача, хоча про це право йому було відомо.

При цьому ВГСУ нагадав, що відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, згідно з положеннями статті 277 ЦК  і статті 10 ЦПК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.        

У   п. 12 цієї ж постанови зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.