Примирення – не завжди закриття справи.
Справи про злочини, які посягають на суспільний порядок НЕ підлягають закриттю з підстав примирення обвинуваченого з потерпілим (№ 639/10443/15-к від 22.06.2017)
Стаття 296 КК України передбачає кримінальну відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Згідно класифікації, визначеної ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 10 “Про судову практику у справах про хуліганство” за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Отже як вбачається із наведеного – безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок, а факультативним (в окремих випадка) – здоров’я особи.
В свою чергу положення статті 46 КК України передбачає можливість звільнення особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості від кримінальної відповідальності у випадку якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
В даному випадку особу засуджено за те, що останній будучи у стані алкогольного сп’яніння, діючи з хуліганських мотивів та явної неповаги до встановлених норм поведінки, що супроводжувалось особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно та зненацька наніс потерпілому удар правою рукою в область носа та таким чином спричинив останньому тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до легких, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Судом першої інстанції на підставі заяви потерпілого винну особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку із примиренням.
Апеляційний суд погодився із таким рішенням.
Натомість ВССУ, задовольняючи касаційну скаргу прокурора та скасовуючи рішення нижчестоящих судів вказав, що безпосереднім об’єктом хуліганства є саме громадський порядок, а спричинена конкретним особам шкода є лише проявом посягання на основний об’єкт, звільнення особи від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням винного з потерпілим може мати місце лише тоді, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам фізичної особи та жодним чином не стосується публічних інтересів.